Роль і місце лікаря-імунолога у веденні

Українська Ревматологічна школа, 1-3 березня 2007

проф. В.В. Чоп'як
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

проф. В.В. Чоп'як

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького

Отримані за останні роки вагомі результати підтверджуюючі роль імунної дисфункції як основи розвитку імунопатологічних синдромів, які є підгрунттям формування автоімунних ревматичних хвороб (АРХ). Застосування імунодіагностичних критеріїв у їх верифікації, нових імуносупресивних, в т.ч. біологічних препаратів, у лікуванні цих захворювань, є підставою обов'язкового залучення лікаря-імунолога до консультування та ведення хворих на імунопатологічні синдроми, складних ревматологічних хворих з поліавтоімунопатіями, імунодефіцитами після тривалої імуносупресивної терапії на імунотерапевтичних ліжках в складі ревматологічних відділень, а також диспансерного спостереження за такими хворими.

На основі наказу МОЗ України №33 від 20.02.2000 року в ревматологічному відділенні міських/обласних медичних установ введена посада лікаря-імунолога (0,5 ставки), який здійснює курацію хворих на імунопатологічні синдроми та імунозалежні ускладнення АРХ на імунотерапевтичних ліжках ревматологічного відділення (5-10 ліжок). Основні професійно-функціональні обов'язки лікаря-імунолога, який забеспечує надання медичної допомоги ревматологічним хворим:

•  Активне виявлення в хворих певних імунопатологічних синдромів: есенціальні синдроми артралгії, міалгії, лімфаденопатії, тривалого субфібрилітету, поствірусний синдром втомлюваності, есенціальний синдром хронічної втоми, синдром гарячки неясного генезу, фіброміалгічний синдром, змішаної кріоглобулінемії, гіпергамаглобулінемії, гіпер- IgE, гіпер- IgG, гіпер- IgA, гіперімунокомплексемії, гіпокомплементемії, еозинофілії, первинний та вториний антифосфоліпідний синдром, вторинної галактореї тощо.
•  Обстеження хворого з виявленим імунопатологічним синдромом згідно протоколу на базі спеціалізованого кабінету поліклініки, в консультативно-діагностичному відділі медичного центру клінічної імунології та алергології чи на спеціалізованих імунотерапевтичних ліжках ревматологічних відділень (за показами).
•  Диспансеризація хворих з цими ессенціальними синдромами протягом 5 років з постійним клініко-лабораторним спотереженням (кожні 3 місяця) і пошуком ранніх маркерів АРХ.
•  Скерування хворого при підозрі на розвиток в АРХ в ревматологічне відділення для подальшого його ведення лікарем-ревматологом
•  Консультування хворих з метою верифікації діагнозу АРХ, визначення активності та стадії розвитку захворювання з використанням сучасних імунологічних обстежень: різних видів антинуклеаних, антимембраних, антицитоплазматичних антитіл, нуклеарних факторів, маркерів активації лімфоцитів раннього і пізнього апоптозу, білків та медіаторів запалення
•  Обгрунтування зміни базової імуносупресивної терапії, зокрема, призначення біологічної терапії
•  виялення імунозалежних ускладнень: імунодефіцит медикаментозний, септичні стани, автоімунний криз, вторинні імунопатологічні синдроми (антифосфоліпідний, еозинофільний, гіпергамаглобулінемії, гіпер- IgE, гіпер- IgG, гіпер- IgA, гіперімунокомплексемії, гіпокомплементемії, кріоглобулінемії тощо) з визначенням об'єму додаткових обстежень, обґрунтованні призначення певних схем імунотропної терапії.
•  Діагностування імунодефіциту медикаментозного (тип, вид, перебіг, ступінь імунологічної недостатності, функціональний клас) та лікування таких хворих у ревматологічному стаціонарі на імунотерапевтичних ліжках.
•  Скерування після стаціонарного лікування хворих на АРХ з імунозалежними ускладненнями для амбулаторного лікування до лікаря- ревматолога з обов' язковим консультативним імунологічним клініко-лабораторним спостереженням кожні 3 місяці, а після досягнення стійкої ремісії – кожні 6 місяців протягом 5 років.
•  Скерування за показами після стаціонарного лікування хворі на АРХ з імунозалежними ускладненнями та імунопатологічними синдромами для реабілітайного лікування в відділення відновного лікування обласних лікарень, а також для санаторно-курортного лікування - в санаторії ревматологічного та імунотерапевтичного профілів.
•  Проведення специфічної імунопрофілактики вірусних захворювань як тригерів розвитку АРХ(у групах ризику), шляхом противірусної вакцинації в умовах ревматологічного стаціонару на імунотерапевтичних ліжках, а також неспецифічної первинної та вторинної імунопрофілактики (з визначенням сенсибілізації до глютенів, лактопротеїнів,ліпопротеїнів, рекомендуванням дієтичної корекції, періодичного застосування імунотропних та імуноопосередкованих препаратів з імунологічним моніторингом хворих)

Сучасний підхід в наданні ревматологічним хворим спеціалізованої медичної імунологічної допомоги забезпечує лікарю-ревматологу ранню діагностику АРХ, своєчасне патогенетичне лікування, виявлення та попередження ускладнень, здійсненя заходів реабілітації, первинної та вторинної профілактики у веденні таких хворих. Такий напрям медичної допомоги має соціально-економічне спрямування, що попереджає та зменшує інвалідизацію ревматологічних хворих працездатного та дітородного віку, знижує їх летальність, забезпечує соціальну значимість та якіть життя цієї категорії хворих.